- Сценарій свята “Свято Різдва Христова” старша група
- Маленькі віршики для дітей День Святого Миколая
- Музично-театральна композиція “В гостях у Осені”
- Новорічне оформлення "З Новим роком"
- Новорічне свято Новорічні пригоди на лісовій галявині
- Спортивне свято до Дня захисника України та Свята Покрови
- Цікавий захід “Осінній квест”
- Відеоурок "Пристрої пам’яті, їх види та характеристики"
- Свято української мови "Котигорошко" (Свято Букварика)
- “Математичні казкові змагання” Конспект заходу для 5 класу
Андріївські вечорниці.
Авторський сценарій народознавчого свята.
На сучасний лад сценарії.
Мета: створення умов для духовно-культурного розвитку юнацтва
через збереження та пропаганду національних традицій.
Задачі:
· підняття престижу української мови та культури;
· орієнтація дітей на пріоритет духовно-моральних цінностей в
· системі ціннісної орієнтації дітей;
· сприяння розвитку та реалізації творчих, інтелектуальних та духовних інтересів кожної дитини через залучення її в світ українського мистецтва;
· вироблення в учнів комунікативних компетенцій;
· зміцнення та стабілізація міжособистісних, міжстатевих стосунків шляхом сумісної творчої діяльності.
На авансцену виходять ведучий та ведуча в українських костюмах. Звучать мотиви українських пісень.
Ведуча: Тихого зимового вечора, коли зоряне небо дарує свою таємничість, а земля відпочиває під пухкою сніговою ковдрою, збираються хлопці та дівчата на Андріївські вечорниці.
Ведучий: Це величне українське свято відзначають 13 грудня, в день Андрія Первозванного, покровителя українського народу, першого учня Ісуса Христа.
Ведуча: Свято завжди дарує молоді радість та веселий настрій, а літнім – чарівну згадку про невгамовну молодість!
Ведучі: Отже, запрошуємо вас на вечорниці!
(Завіса відкривається. На сцені простора прибрана селянська хата. На застеленому скатертиною столі лежить пухка паляниця.)
Галя: (Прибирає в хаті, співає сумної пісні «Місяць на небі сходить») Фонограма
Мати: Чого, доню, сумної співаєш. Всіх хлопців відженеш від нашої хати.
Галя: Ой, мамо, не говоріть мені про них. О, ось і дівчата йдуть.
(Заходять дівчата з вишиванками. Співають.)
Несе Галя воду,коромисло гнеться,
А за нею Іванко, як барвінок в’ється / 2р. Галю моя, Галю, дай води напиться,
Ти така хороша, дай хоч подивиться. / 2р.
Оксана:
Добрий вечір вашій хаті, уклін господині, чи веселі вечорниці в нашій Україні?
Маруся:
Добрий вечір господине, славна молодице, Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
Мати: Добрий вечір любі гості! Прошу, прошу вас до хати!
Наталка: Слава Богу, в вашій хаті!
Мати: Слава навіки, заходьте.
Заходьте, дівчата. Сідайте. Може, ще гості будуть.
Галя: А може й хлопці будуть?
Настя: Ох, дівчата, як би хотілось знати хто мій суджений. Хоч би краєчком ока глянути.
Мати: А чом би й ні. І не тільки краєчком, для того існують ворожіння. Знаєте, дівчата, всі ворожіння в цей вечір починалися з ночі, в яку народився Андрій Первозванний.
Дівчата: Тітонько, голубонько, погадайте нам.
Мати: Давайте попросимо Андрія.
Дівчата (хором промовляють, передаючи з рук в руки свічку): Андрію, Андрію, на тебе надіюсь. Хочемо долю знати, просимо тебе допомогти. (Починають ворожити).
Мати: Добре, добре. Дівчата, візьміть там у коморі побільше зерна, а в скриньці на полиці чотири обручки. Скажу вам, кому який суджений дістанеться. Золота обручка – багатий та поважний срібна – стрункий, добрий талановитий. Мідна – рудий, пустий та веселий. Дерев’яна – бідний, але вродливий.
(В миску з зерном кладе обручки.)
Ну, тягніть. Хто перший? (Тягне перша Наталка)
Мати: О, Наталочко, у тебе золота обручка. Щаслива твоя голівонька. Будеш ти, як сир в маслі кататися. А ти, Насте, чекай свого судженого на той рік. Рано тобі заміж, купайся, донечко, в материнському медочку. А ну, Галю, спробуй ти.
(Галя витягує обручку)
Дивись, якого стрункого, доброго та талановитого витягла.
Галя: Ой, мамо, ви все знаєте.
Дівчата: Тітонько Маріє, ще нам погадайте.
Мати: Добре, добре. Тільки тихенько. Принесіть мені горішки,
Запаліть яскраво свічки, Воду в миски наливайте Та уважно поглядайте.
Запам’ятали, де чий човник? (Дівчата все це виконують) Пливи, пливи, човнику,
Все ближче та ближче. Прийди, прийди, суджений, Все швидше й швидше.
Подивись, Оксано, як твій швидко пливе – то ж у тебе весілля восени буде! Мати: Годі, дівчата, теревені правити. Підмалюйте піч. Калиту треба місити.
(кілька дівчат підмальовують піч, кілька місять калиту, а дві підкладають дрова в піч)
Ведуча: Ввечері на «Андрія» вже разом – і хлопці і дівчата сходяться до хати, щоб було де розбігтися для кусання калити. З цього кусання калити і починається Андріївський вечір.
Ведуча: Тісто солодке з медом печуть у печі. Посередині дірка, в яку вдівають червону стрічку і підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати зубами, підстрибнувши вгору.
(Чути стукіт)
Оксана: Ой, щось стукнуло.
Маруся: Та, ні, почулося. (Чути сильніший стукіт) Хлопці.
Степан: Добрий вечір, господине!
Роман: Слава Богу вашій хаті!
Устим: Добрий вечір, тітонько!
Дівчата: Заходьте вже, але мусите нам пісню заспівати.
Хлопці співають:
Ой на горі на току курчата чубаті, А на нашій вулиці дівчата горбаті.
Куди йдуть – губи дмуть, кирпу задирають. А як баньками лупнуть, то собак лякають. Дівчата відспівують:
Калита, калита,
В хлопців хисту нема. Ні співать, ні говорити, Тільки витрішки ловити.
(Господиня виносить калиту, хлопці її піднімають вгору, підв’язують до сволока)
Дівчата співають:
Наша калита у небо,
А ти сонечко підіймись, та на нас подивись:
Ми калиту чіпляємо, на місяць поглядаємо, Свою долю-радість закликаємо!
(По черзі підходять усі хлопці й кусають калиту, а залишок ділять поміж дівчатами).
Хлопці (разом): А говорили, що на вечорницях дівчата гарні, а вони бач, які, моті!
Галя: Давайте про хлопців щось смішне скажемо.
(Говорить виразно, з гримасами.)
Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою, Сидить сова на воротях, хита головою.
Він, сердега, як побачив, та й через городи, Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.
Оксана: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночки, Сидить гуска над водою, вирячила очки,
Він до неї гиля-гиля, вона й полетіла, Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.
Хлопці: Ах ви так. Ну і ми теж не ликом шиті. Устим: У Ставищах густо хати, вітер не провіє, Сама мати ложки миє, а дочка не вміє.
Роман: А моя Одарка – добра господарка,
Купу дров спалила – борщу не зварила.
Галя: А досить уже нам сваритися. Степане, розкажи нам яку-небудь веселу історію.
Степан: З задоволенням! От, наприклад, про те, як чорт у жінку закохався. Якось до дівчини чортяка причепився.
Слідом ходить він за нею, каже, що влюбився. Вона плаче та ридає: «Що мені робити?»
І не знає дівчинонька, як тепер їй жити.
«Годі, – каже чорт хвостатий, цокнувши копитом,– якщо хочеш відчепитись – вели щось зробити.
Станеш ти повік моєю, якщо до суботи виповнити я зумію завдану роботу».
Простягнула тоді дівка чортові троячку:
«Піди, – каже, – до базару, купиш на суп качку, купиш два кіло цибулі, яблук, помідорів, купиш три відра картоплі і одне квасолі».
По цей день наша дівчина мирно поживає, а чортяка по базару з сумкою блукає.
Посивів і схуд він, бідний, схожий на собачку. Чорта лисого ти купиш зараз за троячку!
Мати: (злякано) Ой, що ти, Степане, проти ночі таке розповідати!
(Із-за печі вискакує чорт. Господиня, побачивши його, кидає рогача і хапається за голову, дівчата ховаються за хлопців.)
(Хреститься) Боже поможи!
Чорт: А хто це мене, кума-чорта, згадує? (До Марії) Ти?
Мати: Врятуй і збережи!
Хлопці: Чого тобі, хвостатий, треба?
Чорт: Це я хвостатий? Як ти смієш мене так називати? Мене, най-най-най- найкрасивішого і найгарнішого з усіх чортів! Я розгнівався і за це забираю у вас найкращу дівчину.
(Хапає дівчину і ховає у себе за спиною)
Андрій: Ану рогатий, віддай мені дівчину, бо я тебе…
(Підходить до чорта і хапає його за хвіст)
Чорт: (скиглить) Не чіпай мого гарненького хвостика, (грізно) бо я тебе…
Степан: То, може, давай, хто кого?
Чорт: Давай!
Мати (хреститься ): Врятуй мою душу!
(Грає музика. Степан і чорт починають танцювати один перед одним.)
Чорт: Ой, заморився (падає)
(Степан забирає дівчину і сідає на лаву)
Мати (бере рогача і б’є чорта).
Чорт (тікає): Ой, рятуйте, вб’є мене бісова баба. (тікає за піч).
Мати (сміється): Сиди, сатано, сиди і не подумай вилазити. Наталка: Дивіться, до нас ще гості. Приймемо їх до гурту? Галя: Приймемо, приймемо, нехай нам тільки гопака станцюють. (Танцюють гопак)
Мати: Спасибі, добре вмієте танцювати. Гарно співали та танцювали, дякую. Розвеселили мене. Я аж помолоділа.
Ой, лишенько! Чи не перестояли там вареники? А ну, дівчата, допоможіть мені. А ви, хлопці, столи поставте рівно.
(Заносить дівчина вареники в макітрі на рушнику. Господарка і Роман співають пісню «Ой мій милий вареничків хоче»).
Ой, мій милий вареничків хоче, Ой, мій милий вареничків хоче.
приспів:
Навари, милая, навари, милая, Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая!
Та й дров же нема, милий мій, миленький, Та й дров же немає, голуб мій сизенький!
приспів:
Нарубай, милая, нарубай, милая, Нарубай,у-ха-ха, моя чорнобривая!
Та й сили ж нема, милий мій, миленький, Та й сили ж немає, голуб мій миленький!
приспів:
Помирай, милая, помирай, милая, Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая!
А з ким будеш доживати, милий мій, миленький? Так з ким будеш доживати, голуб мій сизенький?
приспів:
Із кумой, милая, із кумой, милая,
Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая!
Так підем же додому, милий мій, миленький, Вареничків наварю, голуб мій сизенький!
приспів:
Не балуй, милая, не балуй, милая, Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая!
Наталка:
Милі гості, просим сісти. Вареники будем їсти.
Вареники непогані, Вареники у сметані. Вас чекають у макітрі Вареники дуже ситні, Білобокі, круглолиці,
З української пшениці.
Оксана:
Їжте, їжте – просим щиро Вареники наші з сиром Вареники непогані, Вареники у сметані.
(Їдять всі)
Настя: Ой, засиділись ми у вас, тітонько, пора і додому збиратись. Пора і честь знать.
МУЗИКА. (На сцені всі учасники вечорниць)
Перлина Україна
Перлина Україна, на весь світ одна єдина. Перлина Україна, на весь світ одна єдина…
З небес святих прозоро – синіх, Упала зоряна сльозина.
І утворилася перлина, Ім’я у неї Україна.
Перлина Україна, на весь світ одна єдина. Перлина Україна, на весь світ одна єдина.
Блакитне небо, жовте поле, Україно – моя доле.
Хлібом, сіллю ти гостинна, Ти і я одна родина.
Перлина Україна, на весь світ одна єдина. Перлина Україна, на весь світ одна єдина. Перлина Україна, на весь світ одна єдина. Перлина Україна, на весь світ одна єдина.
Ведуча: Хай лунають вечорниці по всій Україні, Посміхнуться українці в єдиній родині, Не згасає наша пісня, пісня солов’їна,
І дарує людям щастя щедра Україна!
Скачати:
Чудовий сценарій "Андріївські вечорниці на сучасний лад"
Святкуємо цікаво!
Мета :Розширити знання учнів про календарно-обрядові свята України. Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці, обрядом ворожіння й кусаннямкалити. Прищеплювати інтерес до історії, культури, традицій і звичаїв українського народу. Залучати учнів до пошукової, науково-дослідницької, краєзнавчої роботи. Розвивати вміння працювати з різними джерелами інформації.
Виховувати почуття патріотизму, шанобливе ставлення до історичного минулого, повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні, інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди.
Обладнання:лавки, піч, вишиті рушники, традиційний український посуд.
Тип заходу: навчально-виховний, шкільне свято
Місце проведення : актова зала
Вікова категорія: учні 6-8 класів
Вихователь:Сьогодні, 13 грудня, в Україні відзначають чудове свято – день Андрія Первозванного. За старовинними літописами він був одним з дванадцяти апостолів Христа і приніс словянським народам християнство.
Але на 13 грудня припадає й інше свято – молодіжне свято Калити, тобто зимового сонця. Свій початок воно бере ще з дохристиянських часів і славиться надзвичайно веселими вечорницями, красивими і цікавими обрядами.
Готувалися до святкових вечорниць гуртом. Ще заздалегідь молодь зносила до однієї господині борошно. Крупи, сушені яблука та груші. Господиня ж готувала своїм гостям вечерю.
Учениця 1.Добрий вечір, добрі люди!
Раді вас вітати.
Ми будем все робити, щоб вас розвеселити,
На нашому святі.
Учениця 2. Гостей дорогих ми вітаємо щиро
Стрічаємо всіх з любов’ю та миром.
Хай збудуться ваші всі мрії й бажання
Від нас для вас щирі вітання.
Ведуча 1. Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоя багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний як граніт, співучий, дзвінкоголосий.
Ведуча 2. Україна…Рідний край… Золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.
Ведуча 1. Наша Україна славиться традиційними святами та обрядами. Кожен, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.
Ведуча 2.Отже, сьогодні ми з вами через призму сучасності поглянемо на минуле, щоб відчути красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, станемо учасниками одного з чудових свят української молоді.
Ведуча 1.Сьогодні ми зібралися на Великі Андріївські вечорниці.
Ведуча 2. Вечір напередодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч – доленосною. Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року.
Ведуча 1. Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки.
Ведуча 2. От і сьогодні для Вас, шановні – усе найкраще - жарти та розваги наших предків, старовинні звичаї та сучасні пісні.
Разом: Запрошуємо вас на Сучасні Андріївські вечорниці!
Дівчата співають пісню «Андріївські вечорниці» ( сл. і муз.
А .Олєйнікової)
Господиня.
І коли вже я впораюсь біля печі. Вже скоро звечоріє, гості прийдуть, (повертається до залу). Ой, людоньки добрі, гості дорогії, здрастуйте! Зі святим Андрієм вас! Я рада, що ви завітали до мене на свято.
Мелодія
Господар.
(входить з оберемком дров).
Ось, жіночко, і дровця я тобі приніс, випікай скоріш пампушків.
Господиня.
Почекай, ти бачиш, що люди до нас завітали. А ти не привітався.
Господар.
А що ж ти мені відразу не сказала. Доброго здоров'ячка! Радий бачити вас на святі, у своїй хаті. Тож випікай швиденько.
Господиня.
Та не вчи мене, любий, я вже вчена.
Господар.
Та я знаю, моя голубонька, що ти у мене господиня (обіймає)
Господиня.
І ти зараз у мене, як сокіл. А пам'ятаєш, як часто тобі сажею лице мастили?
Господар.
(кашляє) Та пам'ятаю, було раз, не більше!
Господиня.
Та невже? Господар. Ну, може, двічі.
Господиня.
У мене ще купа роботи, а я сиджу тут з тобою та молодість згадую.
-Йдемо ,рідненький, глянем чи не ідуть дівчата, вже і пора. І надворі стемніло, а їх нема і нема...
Звучить пісня «Вечорниці-зоряниці».
Виходять хлопці і дівчата, сміються.
- Отут будемо святкувати!
- Чому це?
- Бо тут вай-фай найкращий! Я скачав додаток «Вечірка.com» і за його допомогою ми класно проведемо вечір!
- А що там потрібно?
- Запускаю… «Введіть пароль»
- Паті на хаті
- Пароль прийнято!
- Виберіть серед вас Андрія
(сподіваюсь, серед дітей буде Андрій)
- Так я ж Андрій!
- Умовного Андрія, який буде зачитувати умови гадань. Ми ж тут гадати зібрались.
- (дівчина) Андрієм буду я! завжди мені подобалась чоловіча одежа!
- Дивіться, тут стільки всього є! Наприклад, Інстаграм-гадання. Інструкція.
1) Відкрийте свій інстаграм. Якщо перше фото, що там буде – дівчина, ви обов’язково знайдете пару до наступного свята Андрія
Якщо хлопець – пара вже є і вам залишилось зробити тільки перший крок!
2) Якщо кількість дописів у вашому інстаграмі парна – рік пройде неймовірно успішно. Якщо не парна – додайте ще один допис із сьогоднішньої вечірки і читайте передбачення вище!
3) Якщо підписників у вашому інстаграмі менше за 50, просто пододавайте одне одного і буде вам щастя!
4) Якщо вас немає в інстаграмі – ви щаслива людина! Якщо є – ви щаслива та публічна людина! Якщо ви маєте непрочитані повідомлення – ви дуже занята та важлива людина. Якщо все читаєте одразу – любите порядок та все доводите до кінця.
5) Якщо в інстаграмі є ваша мама – просто будьте обережні. Думайте, що викладаєте.
Мелодія
(Заходять кумасі)
(Входить господиня.)
- Так так так , що тут за галас?
Дівчина. Добрий вечір у вашій хаті, уклін господині,
Що веселі вечорниці в нашій Україні.
Дівчина. Добрий вечір, господине, славна молодице
Чули, що у цій хатині, будуть вечорниці.
Господиня. Добрий вечір, добрий вечір, мої любі.
-Ану хлопці швиденько на вулицю, зіпсуєте нам з дівчатами ворожіння.
А ви, дівчатонька, сідайте. Адже сьогодні такий вечір, у який мають здійснитися всі ваші мрії.
Господиня: Дівчатонька, А давайте, поки хлопців нема, заспіваємо
Пісня «В саду гуляла»
Дівчина : Ой на свято, на Андрія!
Кожна з нас собі помріє,
Всі зберемося до хати,
Будемо хлопців чарувати.
Дівчина : На Андрія, на Андрія!
Снігом дує, снігом віє.
На Андрія, ой дівчата,
Можна долю загадати.
Виходить господиня
Господиня: Я на вас усіх чекала,
Калачів понапікала,
Поворожим, поспіваєм,
Добру долю загадаєм.
Господиня. Добрий вечір, любі гості!
Прошу вас до хати.
Поспішайте, дівчатонька, все приготувати,
Бо пора вже вечорниці всім нам починати.
Дівчина :Наваримо вареників біленьких, смачненьких,
Та й запросимо до нас у гості хлопчиків гарненьких,
Щоб вони разом із нами дружно святкували,
Андріївські вечорниці піснею стрічали.
Дівчата співать пісню «Варенички» ( сл. і муз. І.Пустового)
Дівчина : Я у свій вареник пір'я покладу.
Дівчина : А я зроблю з ватою і з мукою.
Дівчина :А коли отой вареник та твоєму Петру дістався?
Дівчина : Нічого! Якщо любить - вибачить. Та й який це Андрій без сміху і жарту?
Дівчина: Дівчата, а на чобіт поворожимо? Всі знають це ворожіння?
Ворожіння 1. Перекидання чобота.
Дівчина. Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до тину. Кидати треба так сильно, щоб через тин перелетів. А тоді дивляться, у який бік чобіт носком показує, звідти і старостів слід чекати.
( Звучить весела музика, дівчата по черзі скидають правий чобіт, кидають його, а потім коментують:)
- Мій кудись на Київ показує!
- А мій – на Тернопіль!
- А мій, здається, – на Париж!
- Ну а мій – на Харків! Десь там моя доленька!
- Запам'ятовуйте! І звідти старостів чекайте!
- А мій чомусь до хати носком повернувся!
Господиня: То він показує, що тобі ще рано заміж виходити, дома посидиш іще! Не сумуй! Ти ще ж молоденька!
Дівчата, годі, годі сумувати – давайте трішки жартувати.
Ворожіння 2. Ім'я судженого.
Господиня. А давайте поворожимо і дізнаємося, котра з нас швидше заміж вийде. Я думаю, що всі ви, мої любі, згоряєте від нетерпіння ще дізнатися й ім'я свого судженого! Чи не так?
Дівчата (разом): Так! Звичайно!
Господиня. Колись в українських селах дівчата виходили на перехрестя і запитували першого зустрічного чоловіка: „ Дядьку, дядьку, як вас звуть?" Він називав своє ім'я, а дівчина знала, що так зватимуть її судженого. Ми на вулицю, мабуть, не підемо – а подзвонимо знайомим і їх запитаємо.
Дівчина 1: Мого судженого Василем зватимуть!
Дівчина 2: А мого – Максимом!
Дівчина 3: А мого – Стецьком!
Дівчина 4: А мого – Андрієм!
Дівчина 5: А мого – Пантелеймоном!
Господиня. Рідні мої, щоб ви цінили і любили свого майбутнього, щоб лад та розуміння панувало у вашому домі, не так як у Кайдашевій сім’ї.
Мелодія
Господиня: Дівчата, хлопці! А хто з вас коломийки смішні заспіває?
Дівчина: ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,
Сидить сова на воротях, крутить головою.
Дівчина: Він сердега, як побачив, та через городи,
Заплутався в буряні та й наробив шкоди.
Хлопець: У Біляївці густо хати, вітер не повіє,
Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.
Дівчина: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,
Сидить гуска над водою – вирячила очі.
Дівчина: Він до неї гиля-гиля – вона й полетіла,
Коли б не втік осокою. Була б Гриця з»їла.
Хлпець: Ой, якби козу я мав
Я би не журився, я би козу подоїв,
Молока напився.
Дівчина: Посилала мене мати заганяти гусака,
А я вийшла за ворота і давай гопака.
Хлопець: Ой, чоботи ви мої, носи вистрочені,
Не хотіли ви ходити, самі вискочили.
Дівчина: Гармоніст, гармоніст, він цибулю дуже їсть,
Як по вулиці іде, то кричить: «Цибуля де?»
Дівчина: Гармоніст, гармоніст, жарена картошка.
А хто б тебе полюбив, як не та гармошка.
Ворожіння -Скринька.
Господиня. Дівчата, а не хочете дізнатися, хто за професією буде суджений?
Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!
Господиня. От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, мої помічниці, несіть швиденько скриню!
(Дівчина біжить за скринькою, усі дівчата обступають стіл)
Господиня. Я поклала в скриню декілька дрібничок; підкову – хто її витягне, чоловік тієї дівчини ковалем буде, колоски – хліборобом, шматочок дерева – столяром чи теслею, квітку чи стрічку – то ще не скоро сватів чекати, люстерко – не інакше, як великий ледащо. Не боїтеся поворожити?
Дівчата (разом): Ні! Поворожимо!
Господиня. Скриню я накриваю хусткою, а ви. дівчатонька по черзі виймайте те, що доля підкаже. Отже, почали! Три – чотири!
(Звучить музика. Дівчата ворожать. Дівчата вибирають і називають те, що вибрали):
Мелодія
Дівчина 1: А мені – книжечка !
Господиня. Буде наречений вчителем чи письменником!
Дівчина 2: А мені – зубна щітка!
Господиня. Точно вийдеш заміж за стоматолога!
Дівчина 3: А мені – люстерко!
Господиня. А тобі гарне ледащо судилося!
Дівчина 4: А мені – стрічка!
Господиня. До кінця року знайдеш пару!
Дівчина 5: А мені – колосок!
Господиня. Буде чоловік хліборобом. В достатку проведеш сімейне життя.
Дівчина 6: А мені – хустинка попала.
Господиня. Незабаром вийдеш заміж.
Дівчина 7: А мені – шматочок дерева !
Господиня. Буде наречений столяром чи теслею.
(ДІВЧАТА ВИХОДЯТЬ. В ЦЕЙ ЧАС З’ЯВЛЯЮТЬСЯ ДВІ КУМИ)
1 Кума: Доброго дня, сусідонько! Чи дуженькі? Чи здоровенькі?(ЦІЛУЮТЬСЯ)
2 Кума:Ая, ая, доброго дня. Коли це він добрим буває? Оце вийшла по воду до криниці, і якби не ви ,кумасю, то не було б з ким поговорити, що розказати, додому понести, сусідам передати.
1 Кума: А ви не скажете, кумцю. Що оце ваші кури у мене в городі роблять?
2 Кума: А хто вам сказав, що то мої кури, вони що, позначені? А може то Ганині кури!
1 Кума: Ганині не Ганині, а додому сьогодні не підуть, у мене залишаться.
2 Кума: Як то залишаться? Вони ввечері нестися мають. Ви , мабуть, хочете мої яйця собі забрати, як ті яблука, що з моєї яблуні вам за тин впали?!
1 Кума: Якщо вони на моїй межі лежали, то моїми стали!
2 Кума: Отакої, то може, як мій Петро на вашу межу стане, то теж до вас піде?
1 Кума:А чому ж не піде? Я куди ліпші від вас: не довголиця, не веснянкувата, не товста і не язиката. Отакої!!!
2 Кума: Що? То це я товста? Це я веснянкувата? Та я тобі покажу, яка я язиката !
Бодай тебе лиха година побила, як ти мої яблука потрусила!
1 Кума:Тьху на тебе і на твої кури, бодай вони одними «кіндерами» неслися. Застала мене з тобою лиха година!
(Виходять)
Господиня: Скільки можна сперечатись? Досить вам вже жартувати,кличте швидше музиченьків, Чи не час потанцювати?
(Дівчата виконують танок з хустками)
Господиня: Поки ви тут розважалися, ось і калита спеклася. Зустрічаймо калиту! Дорогу калиті!
Дівчина 4. З давніх літ була в пошані
На Андріївські свята
І пахуча і рум`яна
Символ щастя – Калита
Дівчина 5. В ніч Андріївську дівчата її випікали. По ній суджених своїх і долю гадали
Дівчина 6. А чи спритні та дотепні наші хлопці, це ми зараз перевіримо під час кусання калити!
Дівчина 1.Хлопці! А хто у нас сьогодні за пана Калитинського буде?
Хлопці. ( разом)Максим! Він минулого року всіх переміг!
Хлопець 4. Дякую! Так! Я готовий! Калита на почесному місці. Починаємо!(Дівчата подають парубкам коцюбу.)
Коцюбинський ( хлопець 5).Доброго вечора вам, пане Калитинський!
(Їде на коцюбі по всій сцені.)
Калитинський ( хлопець 4).Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете?
Коцюбинський . А їду калиту кусати!
Калитинський.А я буду по мармизі писати!
Коцюбинський.А я таки вкушу!
(Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку. Хлопець маже Коцюбинського сажею)
Калитинський. Прошу, панове, наступного пана Коцюбинського! Прошу!
Коцюбинський. Доброго вечора вам, пане Калитинський!
Калитинський.Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А ви звідки?
Коцюбинський.Та я тутешній, з нашого села.Хочу калиту вкусити.
Калитинський. То спробуйте! (Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає")
Коцюбинський.Доброго вечора вам, пане Калитинський!
Калитинський.Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете!
Коцюбинський.Іду калиту кусати!
Калитинський . А що везете?
Коцюбинський.Оце везу я міх!
Калитинський. А що в міху?
Коцюбинський. Сміх!
Калитинський. То давай засміємося!
Коцюбинський.Нема з чого реготати, коли хочеш калиту кусати!
Він підстрибує і кусає калиту. Всі весело плещуть у долоні.
Дівчата (навперебій):Оце так парубок!Оце молодець!Всіх переміг!
Господиня.Наступного року паном Калитинським у нас будеш!
Калитинський.Калитники-житники, добре дбайте та нашу смачну калиту уславляйте! А ви, дівчатонька, калиту діліть!
Хлопець.Та, мабуть, давайте люди,
За гостину дякувати будем.
І за те, що нас приймали,
І за те, що частували.
Хлопець 5.Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий.Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.
Дівчина 2.Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились
І здається все пройшло.
Хлопець 6.Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про Андріївські вечорниці
Спомин в серці буде жить.
Традицію цю й нині не забули.
Всі разом співають пісню «На вечорницях»( сл. і муз .Р. Мартинюка).
Господиня. Сьогодні ви побачили як святкували Андріївські вечорниці наші бабусі та дідусі, послухали хороші пісні та андріївські жарти.
Господар Сьогодні від душі ми вам бажаємо,
Добра і щастя, радості без краю.
Здоров’я хай несе промінчик сонця
І згода нехай стукає в віконце.
Господиня. Нехай слова і пісні милозвучні
Для вас лунають знов і знов,
Хай будуть в серці нерозлучні
Добро, надія, віра і любов!
Господиня, господар. Дякуємо всім за увагу!
Скачати:
Свято Калити "Андріївські вечорниці"
Сценарій патріотичний написаний сьогодення.
Мета: відтворити обряд проведення вечорниць; продемонструвати учням його
неповторність і красу; розвивати творчість та акторські здібності учнів;
виховувати у дітей бажання відроджувати й оберігати народні звичаї;
сприяти вихованню поваги та любові до Батьківщини, патріотизму.
Обладнання: вишиті рушники, посуд,дерев’яний тин, лава.
Хід свята
Зала оформлена у вигляді української селянської хати, яка святково прибрана рушниками, килимами, на столі макітра з пирогами, посуд, глечики.
Звучить пісня «Така зима лише на Україні»
Ведуча: Добрий вечір, добрим людям
Радо вас вітаємо.
Українські вечорниці
Ми розпочинаємо!
Ведучий: Ви заходьте в нашу хату
превелику, пребагату.
Від зірниці до зірниці.
Хай лунають вечорниці.
Ведуча:Хай буде хліб у кожній хаті
І щоб до хліба все було.
Щоб добрі всі були й багаті,
І щастя в кожен дім ішло.
Ведучий:А справжнє щастя – це під мирним небом жити,
Сміятись, мріяти, кохати і чекати.
Живі батьки й здорові чемні діти.
Хіба не щастя це? Дай Бог усім це мати!
Ведуча: А ще, дай Боже, щоб скінчилася війна
І мама дочекалась свого сина,
Дружина не лишилася сама
І не зростала сиротиною дитина.
Ведучий: Ми в Новий рік бажання загадаймо,
Хай неодмінно збудеться воно!
Завдяки кому ми святкуємо, згадаймо
Бо Перемогу ми чекаємо давно!
Звучить пісня «Щедрик».
Ведучий: Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.
Ведуча: От і ми з вами ненадовго повернемося в минуле та завітаємо на Андріївські вечорниці, щоб відчути красу та поезію стародавніх українських обрядів.
Ведучий: Сьогодні перед нами оживуть вечорниці в ніч на Андрія.
Ведуча: Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська чарівна ніч. Отож, уявімо таку картину. Тихе українське село. Вечоріє…
Звучить пісня «Україна колядує»
(Порається в хаті господиня. Доня співає і підтанцьовує. Мама спочатку любується дочкою, а потім сердито зупиняє її).
Господиня. Та годі вже, годі! Чи ти доню сором втратила, чи жалю до матері не маєш! Тільки те й робиш, що скачеш перед дзеркалом!
Марія. А що, матусечко люба?
Господиня. Як то що, Маріє?! На вечорниці всіх запросила, а в хаті не метено, вареники не роблені, калита не печена! Які ж вечорниці без калити?
Тільки гульки тобі в голові! Що ти собі думаєш?!
Марія. Ой, матусю, не хвилюйтеся, ми з дівчатами домовилися. Вони прийдуть та й все поробимо разом.
Господиня. – Ага!… прийдуть… на все готове. Такі ж вертихвістки, як і ти… Вам тільки б співати та танцювати.
(Стукіт у двері).
Марія. О, це вже мабуть дівчата йдуть!!!
Дівчата співають "Хай Ісус мале дитя"
Ми прибули, господарю,
До вашої хати,
Хочемо Вам, господарю,
Заколядувати!
Хай Ісус, мале дитя,
Благословить Ваше життя,
Щоб Ви в мирі проживали
І біди не знали!
Марія. Дівчаточка, заходьте та мерщій до роботи, а то мати вже втомилася сама.
Дівчина 1. Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині.
Чи веселі вечорниці в нашій Україні?
Дівчина 2. Добрий вечір, господине, славна молодице,
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
Дівчина 3. Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті.
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
Дівчина 4. Будем з вами добрі, щирі
То і будем жити в мирі,
Тоді всім нам допоможе
Матір світу - Матір Божа.
Дівчина 5. Хай буде мир у вас в оселі,
щоб були всі здорові й веселі.
Господиня.Дякуємо. Заходьте, заходьте до хати на вечорниці. Але спершу до роботи беріться!
Під мелодію «Коляда моя» І. Федишин
(Дівчата пораються, метушаться, місять тісто, носять до столу страви, поправляють рушники, підмітають хату, підтанцьовують. Посідали втомлені.)
Господиня. –Гарно співаєте, дівчата, але не таких пісень, як ми колись…Та не тільки ми співали на вечорницях, а й ворожили на долю.
От ви знаєте, як на чобіт ворожити? Всі знають це ворожіння?
Дівчина 1. –Знаємо!Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до хати. Кидати треба так сильно, щоб через хату перелетів. А тоді дивимося, у який бік чобіт носком показує, звідти і судженого чекати.
Дівчина 2. А давайте дізнаємося хто з нас вийде заміж найпершою, поставмо свої чобітки по черзі «ланцюжком», переставляючи їх від віддаленого кутка кімнати до порогу. Чий чобіток першим переступить поріг хати, та першою й заміж вийде. Це взагалі просто!
(Звучить весела музика «Черевички», дівчата ворожать на чобітки.
(Дівчата сміються)
Господиня.А чи хочете дізнатися, хто у вас за професією буде суджений?
Всі. Хочемо! Хочемо!
Господиня. От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, донечко, неси швиденько скриньку!
( Усі дівчата обступають стіл, на який ставиться скринька).
Господиня. Я поклала в скриньку декілька дрібничок. Колись було так: якщо шматок заліза хто витягне, чоловік тієї дівчини ковалем буде, колоски – хліборобом, шматочок дерева – столяром, квітку чи стрічку – то ще не скоро сватів чекати, люстерко – не інакше, як великий ледащо самозакоханий. Не боїтеся ворожити?
Всі. Ні! Поворожимо!
Господиня. Скриню я накриваю хусткою, а ви, дівчатонька, по черзі виймайте те, що доля підкаже. Отже, почали!
Звучить музика «Скринька ворожіння» дуже тихо
(Дівчата ворожать і називають те, що вибрали)
Дівчина 1. Мені – шматок хліба!
Господиня. Буде наречений хліборобом!
Дівчина 2. А мені – люстерко!
Господиня. А тобі гарне ледащо судилося!
Дівчина 3. А мені – стрічка!
Господиня. Не бути тобі цього року в парі!
Дівчина 4.А я знаю ще одне ворожіння, як дізнатися ім’я судженого.В ніч на Різдво покладіть собі під подушку мішечок з чоловічими іменами. На окремих папірцях напишіть імена на свій розсуд. Вранці витягніть один з них. Яке ім’я випаде – таке й матиме ваш майбутній чоловік.
Також кажуть, що вранці треба вийти на вулицю й запитати ім’я першого зустрічного чоловіка…таке і буде ім’я вашого нареченого.
Дівчина 5.А ще дівчата виходили ввечері на подвір'я, розсипали льон або коноплі, приказуючи: «Андрію, Андрію, на тебе коноплі сію, дай Боже знати, з ким буду збирати» або «Андрію, Андрію, на тебе льон сію, спідницею волочу, бо заміж вийти хочу». Дівчата втоптували насіння в сніг, а потім набирали пригорщ снігу. Коли той сніг розтане - вони рахували зернята. Якщо парна кількість – за рік у парі буде.
Господиня. Дівчатка, доки хлопців ще немає, розкажіть-но, де були, що чули, які пригоди з вами трапились?
Дівчина. Розкажу вам, як я сюди на вечорниці збиралась.
(Всі зацікавлені. Встала, ходить)
-Якби ви знали, що зі мною було!
Всі. Що? (у всіх міміка)
Дівчина. Збираюсь я на вечорниці. Поки те, поки се, поки вибрала, в що одягнутись. Поки знайшла вишиванку – то вже й світло вимкнули – темно-о-о-о, хоч око виколи. Не встигла я зачинити двері, як мене щось за шию телеп.
Марія І що воно таке було?
Дівчина. Та, мабуть, нечиста сила!
Марія. Тю на тебе!
Дарина. Знаєм ми твою нечисту силу, хто в тебе під вікнами днює і ночує. (регочуть, та ображена сідає)
Це твій миленький до тебе заглядає.
Господиня. Та де ж ті хлопці?
Галина. А й справді, чого ж вони забарилися?
Дівчина. Ой, дівчата, а я як сюди бігла, то бачила, як з-під снігу чоботи стирчали.
Катерина. А може то Роман був? Так до нас поспішав, що аж загруз.
Орися. То чого не витягнула, руку братню не подала, може до цього часу замерз?
Дівчина. Ага, я витягну, а потім Галина мені всі коси повисмикує.
Галина (встає грізно)І повисмикую! Бо Роман лише мій!
Тетяна. Ой, там щось стукнуло…
Марія. Ні, це тобі видалось.
Дарина -Ні-ні, там хтось є.
Пісня «Ішов козак потайком»( Співаючи, заходять хлопці )
Хлопець 1. Добрий вечір, господине!
Пустіть гостей в хату.
З дівчатами-щебетушками
Гарно погуляти.
Господиня. Як добре, хлопці, що ви прийшли. Наші дівчата аж повеселішали!
Хлопець 2. Добрий вечір вам, дівчата,
Та вам, молодице,
Чули ми, що в цій хатині
Будуть вечорниці.
Хлопець 3. Добрий вечір, дівчаточка,
Помагай вам Боже!
Запросіть на вечорниці,
А ми вам поможем!
Дівчина.Ходіть до нас парубочки,
бо в нас вечорниці.
А у нас, дівчаточок,
Святкові спідниці.
Господиня. Ох і реготухи! Ану мерщій вареники хлопцям давайте, а то підуть з вечорниць голодні.
(Сідають за столи)
Господиня: (Заглядає в піч, бере калиту і промовляє)
От і калита вже спеклася, рум’яна та ясна.
Подивіться, яка гарна, кругла, запашна!
Будьте здорові!
З калитою золотою,
З пресвітлим святом Андрія.
Прикрашайте, дівчата, калиту, прикрашайте!
Побажання промовляйте.
Дівчина1.
-У небо наша калита, у небо,
А ти, сонечко, підіймись
Та на нас подивись.
Ми калиту чіпляємо,
Свою долю-радість закликаємо.
(Чіпляють калиту до сволока на стрічку)
Співають пісню К. Бужинської « Як у нас на Україні»
Хлопець 1. Ну, ось і настав той час, коли будемо Калиту кусати!
Хлопець 2. Хлопці, хто вкусить калиту хоч раз,
Той буде першим серед нас!
Розпочинається гра
Хлопець 3.Ну, гаразд. У мене легка рука. Чи пан, чи пропав: або коржа вкушу, або ...
Дівчина. Або квачем впишу.
Хлопець. Дозвольте заїхати до хати.
Всі. Заїжджай.
Хлопець. Добрий вечір, пане Калитинський!
Дівчина. Добрий вечір, пане Коцюбинський, що ти робитимеш ?!
Хлопець. Я приїхав калиту їсти!
Дівчина. Їж.
Хлопець. Я кусну.
Дівчина. А я писатиму квачем.
Хлопець. А я вкушу.
Дівчина. А я впишу.
(Хлопець їде до Калити, з боків долинають крики, сміх. Він пробує вкусити, але не дістає. Дівчина маже квачем)
(Молодь сміється)
Хлопець. Вам смішки. На тобі коня вороного і побачимо, що в тебе вийде.
(Дає кочергу Сашкові)
Хлопець 4. Дозвольте до хати, щоб калиту кусати?
Дівчина. Дозволяємо, але попереджаємо: не вмієш кусати – будемо писати.
Дівчина. Ой, Боже, двері не закрив, у хату пес забіг.
(Хлопець повертається, а дівчина пише по щоці)
Хлопець4 Навіщо ж так. Я ще не кусав.
Дівчина. Кусав чи не кусав, а повернувся. От і маєш подарунок. Віддавай кочергу Максиму!
Хлопець5. Дозвольте заїхати до вашої хати Калиту кусати.
Дівчина. Дозволяємо, але попереджаємо: не вмієш кусати - будемо писати.
(Хлопець надкушує калиту)
Господиня. Оскільки Калита вже надкушена, мусимо її з'їсти. Тобі, доручено її зняти і пригостити друзів.
(Хлопець знімає калиту і ламає всім по шматку, всі їдять коржа)
Господиня. От поволі затихають наші вечорниці.
Не забудьте ж ви дороги до нашої світлиці!
Хлопець. Дякуємо цьому дому і цій господині,
Що мали бажання і силу приймати нас нині!
Ведуча. Дякуємо нашим воїнам-захисникам і захисницям, що маємо можливість пригадати сьогодні українські традиції та звичаї.
Ведучий. Віримо у якнайшвидшу нашу Перемогу над ворогом.
Ведуча. Нехай буде наша Україна багата і справами, і друзями, і гостями, а головне – вільна і щаслива.
Ведучий. Миру всім,тепла, любові,
Хай здійсняться мрії,
Хай не гинуть традиції!
Всі. Слава Україні!
Скачати: